А чи знаєш ти ці екзотичні овочі та фрукти?

 Авокадо

Авокадо – це вічнозелена рослина, яку вирощують в Латинській Америці і деяких регіонах Африки та Ізраїлю. Плід містить велику кількість вітамінів, залізо, мідь, калій. Завдяки вітаміну В6 та Е авокадо поліпшує стан шкіри, запобігає старінню, позбавляє від депресії, покращує роботу серця і має протизапальну дію. На вигляд авокадо темно-зеленого кольору з жорсткуватою шкіркою, м’якоть – масляниста, салатового або жовтуватого кольору з легким горіховим смаком. Плід має одну велику кісточку посередині. Авокадо використовують у приготуванні суші та багатьох стравах мексиканської кухні. Також із нього готують смачні соуси, закуски, салати і навіть десерти.

Манго

Манго – вічнозелене дерево, поширене в багатьох країнах світу, зокрема Індії, Мексиці, США, на Карибських островах, у Австралії, країнах Азії. Фрукти вагою до 2 кілограмів, ззовні червонуваті з жовтими і зеленими розводами, м’якоть жовта, дуже солодка на смак і волокниста, але це вже залежить від зрілості фрукта. Містить велику кількість вітаміну А, С, В1, В2 і вуглеводів. Покращує зір, сприяє поліпшенню імунітету, допомагає схуднути та захищає від застудних захворювань. Чудово смакує в фруктових салатах, з нього виготовляють джем, морозиво, лікери.

Карамбола

Карамбола, вона ж тропічна зірка і старфрут. Дуже красивий фрукт, який у розрізі має форму зірки, вирощують на Шрі-Ланці, в Індії та Індонезії. Карамбола містить вітамін С, бета-каротин, залізо, фосфор і багато інших корисних елементів. Завдяки ним цей екзотичний фрукт покращує роботу серцево-судинних органів, знижує кров’яний тиск, сприяє схудненню, допомагає при авітамінозі, покращує стан шкіри та волосся. Сік тропічної зірки знімає спрагу і може врятувати від похмілля, тримає організм в тонусі. На смак карамбола кисло-солодка і нагадує поєднання яблука та аґрусу. У країнах Азії цей фрукт використовують у приготуванні риби та у фруктових салатах та джемах. А завдяки красивій формі зірочки – це ще й чудова прикраса для десертів та напоїв.

Каперси

Каперси – це нерозкриті бруньки квітів вічнозеленого чагарнику «капара», який поширений у Європі, Індії, Північній Африці, Північній Америці. Містять велику кількість хлорофілу, який є чудовим природнім антиоксидантом, також багаті на цинк, залізо, натрій, йод. Завдяки вмісту великої кількості корисних речовин каперси покращують імунітет, стан нервової системи, захищають шкіру і мають протизапальну дію. На смак каперси терпкуваті і кисло-солоні, з легкою гостринкою. У їжу найчастіше вживаються в маринованому вигляді, як доповнення до салатів, супів, рибних і м’ясних страв, а також є основною складовою соусу «тартар».

Маракуя

Маракуя поширена у країнах з тропічним і субтропічним кліматом, містить велику кількість вітаміну С, заліза і багато корисних мікроелементів. Тому її рекомендують вживати для покращення імунітету, при застуді і грипі, для поліпшення роботи серцево-судинних органів, нормалізації роботи кишечника. Фрукт округлої форми, розміром до 10 сантиметрів у діаметрі, темно-фіолетового кольору і гладенькою шкіркою. Усередині прозора м’якоть з їстівним насінням, на смак кисло-солодка, дуже соковита, з неперевершеним ароматом. Маракуя використовується у фруктових салатах, у приготуванні желе, різноманітних напоїв, солодких соусів та йогуртів.

Фейхоа

Плід вічнозеленого дерева, яке росте в субтропічному кліматі Нової Зеландії, Сицилії, Бразилії, Криму, Вірменії, Уругваю. Містить велику кількість вітаміну С і йоду та багато корисних елементів, які допомагають при авітамінозі, покращують імунітет, нормалізують роботу шлунково-кишкового тракту, тонізують організм і допомагають скинути зайву вагу. Плід фейхоа має видовжену форму, зовні темно-зеленого кольору, а в середині м’якоть має бути прозорою, якщо плід дозрілий. На смак м’якоть нагадує поєднання суниці, ківі та ананаса. Використовують фейхоа в салатах, соусах та різноманітних десертах – в пудингах, джемах і пирогах.

Тамарілло

Тамарілло росте на невисоких деревах, які вирощують у Новій Зеландії, Китаї, Індії та Австралії. Містить велику кількість вітаміну А, В6, С, а також калій, кальцій, цинк. Чудово тонізує організм, запобігає старінню шкіри, покращує стан нервової системи, зміцнює імунітет, сприяє схудненню. Росте гронами, по 12 плодів у кожній. На вигляд подібний до помідора, проодовгуватої форми до 10 сантиметрів. Колір шкірки від фіолетового, червоного аж до жовтого. М’якоть жовто-оранжева, м’яка, солодка з терпким присмаком, нагадує поєднання аґрусу, сливи і томату. Використовують тамарілло у приготуванні м’яса, супів, салатів, соусів, десертів і різноманітних напоях.

Кокос

Кокос росте на кожному узбережжі у тропічному кліматі. Він містить велику кількість вітаміну С, В, залізо, кальцій, магній, жирні олії. Тому він покращує циркуляцію крові, знижує рівень холестерину, покращує стан шкіри і волосся, нормалізує травлення, зміцнює імунітет і чудово тонізує організм. На вигляд це великий горіх у діаметрі до 30 сантиметрів, з міцною коричневою шкаралупою, білою м’якоттю і прозорою кокосовою водою. М’якоть кокоса білосніжна, масляниста і трішки солодкувата, а вода має кисло-солодкий смак. До речі, кокосове молоко – це штучно створений напій, який виготовляють із м’якоті кокоса і води. Використовують кокос найчастіше у випічці, фруктових салатах, напоях і різноманітних десертах.

 Пітахайя червона (драконів фрукт)

Драконів фрукт вирощують у Південно-Східній Азії, США, Австралії. Це низькокалорійний фрукт, який містить вітаміни В, С, Е, а також кальцій, фосфор, залізо. Пітахайя зміцнює нервову систему, покращує роботу серця, зміцнює імунітет, позбавляє від депресії, регулює рівень цукру і допомагає скинути зайву вагу. На вигляд це червонуватий фрукт, який має гладеньку шкірку і весь вкрити видовженими листочками. А всередині м’якоть може бути червоного або білого кольору з дрібненьким чорним насінням, яке нагадує мак. На смак пітахайя соковита і дуже ароматна, нагадує поєднання груші та ківі. Використовують у приготуванні фруктових салатів, морозива, джемів, соусів, желе та освіжаючих напоїв.

 Фізаліс

Фізаліс вирощують у багатьох країнах, зокрема на півдні Азії, Європи, в Південній та Центральній Америці. Містить велику кількість вітамінів А, групи В, органічні кислоти. Фізаліс допомагає позбутись головного болю, зміцнює нервову систему та імунітет, запобігає виникненню ракових пухлин, нормалізує роботу серцево-судинної системи, бореться з різноманітними алергіями, тримає організм у тонусі. На вигляд фізаліс нагадує паперовий китайський ліхтарик, тому що має навколо ягоди чохол, який висихає, коли плід дозрів. Кругла оранжева ягода на смак кисло-солодка, нагадує поєднання полуниці із соком лимона. Використовують фізаліс як у свіжому так і в сушеному вигляді, для приготування різноманітних салатів, соусів, джемів, десертів і навіть для виготовлення цукерок.

 Гуайява (гуава)

Гуайява – плід вічнозеленого дерева-чагарника, яке росте в усіх тропічних країнах. Містить величезну кількість вітаміну С, а також А, В, Е, калій, кальцій, магній, залізо, селен. Нормалізує тиск, покращує роботу серця, зміцнює імунітет, допомагає позбутися депресивних станів та нервових розладів, володіє протизапальною дією. Плоди гуайяви грушоподібної форми до 15 сантиметрів, світло-зеленого кольору, з тонкою гладенькою шкірочкою, а м’якоть соковита, біла з жовтуватим або червонуватим кольором та жорстким насінням. Аромат легкий, нагадує цедру лимона. На смак це кисло-солодкий фрукт, нагадує полуницю з грушею. Його можна їсти зі шкіркою і насінням, а можна очищати. Використовують у салатах, желе, соусах, сиропах і навіть як гарнір до м’ясних страв.

Гранаділла

Це деревовидна ліана, яка поширена в Центральній і Південній Америці. Містить вітаміни А, С, залізо, фосфор і багато клітковини – завдяки цим корисним елементам допомагає боротися з безсонням, покращує роботу серцево-судинної системи, поліпшує зір. Дуже корисний фрукт для вагітних та годуючих матерів, оскільки сприяє виробленню материнського молока. Гранаділла має плід округлої форми з гладенькою, тонкою, оранжевою шкірочкою, м’якоть прозорого кольору з насінням, яка трішки нагадує аґрус. Смаком подібна до маракуйї, але без кислинки, дуже солодка. У кулінарії використовується для приготування десертів, фруктових салатів, желе, йогуртів, напоїв, соусів та сиропів.

 Пепіно

Пепіно, або солодкий огірок – це вічнозелений чагарник, який вирощують у Новій Зеландії, Чилі та Перу. Містить вітаміни А, групи В, С, РР, велику кількість калію, залізо, каротин та багато інших корисних елементів. Пепіно допомагає в регуляції кров’яного тиску, корисний при діабеті та при захворюваннях щитовидної залози, тримає організм у тонусі. За формою пепіно може бути подовгастим або круглим, жовтого або кремового кольору з темно-фіолетовими прожилками. М’якоть кремового кольору, дуже соковита і на смак нагадує поєднання солодкої дині, груші, лимона та огірка. Використовують його для компотів, супів, різноманітних десертів та соусів, його навіть консервують.

Кумкват

Маленькі апельсинчики, які вирощують в США, Японії, Південно-східній Азії, Близькому Сході і Південній Європі, дуже часто зустрічаємо на прилавках супермаркетів. Цей фрукт багатий на вітаміни, мінерали і ефірні олії, які знімають запальні процеси, захищають від застудних захворювань, запобігають виникненню депресивних станів, зміцнюють імунітет, сприяють швидкому схудненню. Кумкват можна їсти разом із шкіркою, тому що вона солодка, а смаком він схожий на кислий мандарин. Використовують його у приготуванні джемів, фруктових салатів, соусів, чудово поєднується із м’ясом. Слугує цікавою і оригінальною прикрасою різноманітних страв, з нього роблять цукати і просто вживають у сирому вигляді.

 Черімоя

Фрукт черімоя вирощують у Південній Африці, Австралії, Індії і на Середземномор’ї. Містить велику кількість вітаміну С, В, кальцій, цинк та багато інших корисних речовин. Завдяки такому вмісту вітамінів покращує обмінні процеси в організмі, захищає від грипу та застуди, зміцнює імунітет і нервову систему. Плід черімоя має форму серця, світло-зеленого кольору з сегментованими наростами на шкірці. М’якоть білого кольору, кремоподібна за структурою, з великим насінням, яке не можна їсти. На смак нагадує поєднання кокоса, полуниці, манго і банана. Використовують у приготуванні морозива, фруктових салатів, йогуртів, різноманітних десертів та напоїв.

 Мангостан

Мангостан – це плодове, вічнозелене дерево, яке росте лише у вологому екваторіальному кліматі. Він багатий на вітаміни С, Е, В1, В2 та мікроелементи кальцій, калій, магній, цинк, натрій. Цей фрукт вважається найкращим антиоксидантом, який володіє протигрибковими властивостями і здатен запобігати мутаціям ДНК. Він нормалізує роботу серця і нервової системи, запобігає виникненню онкозахворювань, зміцнює імунітет. Мангостан має округлу форму діаметром до 8 сантиметрів, з міцною і товстою неїстівною шкіркою темно-фіолетового кольору. М’якоть фрукта біла, дуже соковита і масляниста, розділена на сегменти. Ніжний на смак, кисло-солодкий фрукт володіє тонким ароматом. Мангостан використовують у приготуванні фруктових салатів, желе, морозива, але найчастіше його вживають у свіжому вигляді.

Біологічна казка « Як дощовий черв'як листа писав»!

  Тема « Кільчасті черви»  ( 7 клас)

   Дощовий черв'як закінчив роботу, проліз у свою найнижчу нірку і почав готуватися до зими. Він гарно попрацював улітку: розпушував грунт на своїй улюбленій клумбі, робив ходи, щоб вода і повітря краще надходили до коренів рослин, перемішував грунт з перегноєм. А перед тим, як заснути, вирішив написати листа своєму троюрідному братові - австралійському Земляному черв'яку.

   І ось що написав Дощовий червяк: « Привіт, друже! У вас в Австралії зараз, мабуть, тепло, а у нас настала осінь. Грунт став холодним і я вже не можу працювати , адже температура мого тіла залежить від температури навколишнього середовища. До того ж рослини, за якими я доглядаю, також засинають на зиму. Я помітив, що чим краще я розпушую грунт, тим кращі в мене рослини, Надсилаю тобі у конверті засушену улюблену квітку. Влітку я ходив допомагати своїй бабусі, яка працює на городі одного фермера. Якби ти бачив моркву, що виросла там!!!

   На жаль, люди не завжди розуміють, що ми їм допомагаємо. Мій сусіда з картопляного поля розказував, як потруїлися наші родичі після того, як Людина обприскала рослини хімікатами.

   А нещодавно пройшов сильний дощ, і мої нірки залила вода. Я мало не задихнувся, ледве встиг вилізти на поверхню. Думав, що небезпека позаду , але тут мене мало не з'їв Грак, що  сидів на сусідньому дереві, але я вчасно сховався під каменем. Я тобі трішки заздрю, адже тобі легко дурити пташок - ти досить довгий і вони думають, що ти - змія. 

Що ж , пиши мені про своє життя. Чекаю, Прощавай до весни.» Опустивши листа до поштової скриньки, Дощовий черв'як заснув.

Запитання до казки:

1. Яку роль відіграють дощові черв'яки в природі?

2. Як зимують дощові черв'яки?

3. Що ви знаєте про австралійського Земляного черв'яка?

4. Чому цих черв'яків треба охороняти?

Біологічна казка як засіб пізнання і розвитку творчості.

Біологічна казка « Хто я?»  до теми « Евглена зелена» ( 6 клас)

   У прісній воді ставка плавала невелика істота. Вона була такою маленькою, що побачити її без мікроскопа було неможливо. ІІ одна клітина мала трохи заокруглений передній кінець, з якого , як чубчик, стирчав довгий  джгутик Задній кінець був загострений, а в центрі виднілося велике ядро. Тваринка мала пульсуючі вакуолі біля джгутика, зелений хроматофор і яскраве червоне світлочутливе вічко. ЇЇ звали Евглена зелена. Вона дуже пишалася своїм світлочутливим вічком. Щоправда, ним не можна було роздивитися усю красу рідної водойми, але розрізнити світло і темряву вдавалося.

   А Евглена дуже любила світло. Як тільки вона його відчувала, починала швидко і радісно крутити джгутиком і пливти в напрямку до нього. На світлі, здійснюючи процес фотосинтезу, вона утворювала поживні речовини, і настрій у неї  ставав чудовим і кортіло мандрувати. Одного разу Евглена запливла так далеко, що жоден промінчик світла не освітлював темряви. Вона злякалася, але не розгубилася. Спочатку використала поживні речовини, які завжди, про всяк випадок, ховала в організмі, а потім почала вбирати необхідні речовини з води через мембрану клітини.

   Бліда, засмучена та голодна, знову і знову шукала Евглена якийсь, хоч маленький, промінчик світла. Через деякий час вона знайшла таки місце, залите сонячним світлом, і знову стала веселою, але тут їй на думку спало цікаве запитання « Якщо я здійснюю фотосинтез, значить я – рослина. Але ж у темряві я  харчувалася готовими поживними речовинами, як тварина. Хто ж тоді я?» Довго думала над запитанням Евглена зелена, але її організм – клітинка не зміг дати відповіді на це запитання.

 Запитання до казки:

1.Із скількох клітин утворене тіло Евглени?

2.Яка будова її клітини?

3.Як живиться Евглена на світлі і в темряві?

4.Чому Евглена не змогла знайти відповіді на своє запитання?

Цікаво? Переглянь! Корисно й пізнавально!

Цікаві емоційні зачіпки для веселих уроків біології!

Учитися потрібно весело! — писав Анатоль Франс — Мистецтво навчання — це мистецтво пробуджувати в юних душах допитливість, а потім задовольняти її. А здорова жива допитливість буває лише при гарному настрої... Щоб перетравити знання, слід ковтати його з апетитом».

Мікробна сага. Хто, де і нащо?

 Для більшості з нас уявлення про мікроби лежить десь між “треба помити руки” та “в школі розповідали про амеб”. Часто ми не думаємо про мікроорганізми надто благородно чи як про щось важливе. Смішно також визнати, що багато стереотипів про мікроби сформувалися під впливом не завжди вдалої реклами. Тому, окрім амеб, ми ще знаєм про страшних поганців, які сидять під бильцем унітазу чи на наших зубах. Ну і, звичайно, всі пам’ятають, що в “йогурті є хороші бактерії”. Тому давайте надолужувати :)

 Ну і хто ж такі ті мікроби?

  Спочатку – про нудне, але сподіваємося, не надто нудно – про терміни. Коли ми кажемо мікроби, то маємо на увазі мікроорганізми. До слова, слово “мікроби” з’явилося в лексиконі французького хірурга Шарля Седійо. Насправді, ми не можемо зараз точно сказати, що це він його сам придумав, але саме Шарль товаришував із філологом Емілем Літтре, який на той час був упорядником словника та вніс туди це нове слово.

  Мікробами, або ж мікрорганізмами ми називаємо всі живі організми, які ми не здатні роздивитися без оптичних пристроїв. І ці організми насправді бувають дуже різні - бактерії, археї, найпростіші, мікроскопічні гриби чи водорості.

Коротко про різницю між ними:

  Бактерії – клітиночки, що не мають ядра і ще ряду компонентів, які є, наприклад, у наших з вами клітинах. Приклади бактерій – лактобацили, кишкова паличка, стафілокок. Археї – дуже схожі на бактерії (під мікроскопом навряд чи відрізниш), але дуже від них відрізняються генетично та хімічно. Особливо цікавою рисою археїв є те, що переважно саме вони здатні мешкати в екстремальних умовах, наприклад, в киплячій воді гейзерів чи дико солоній воді Мертвого моря.

  Найпростіші мають ядро та загалом схожу будову клітин, як у нас. Просто вони дуже самостійні і маленькі. Це – відомі ще зі школи амеби, туфельки, євглена зелена. Мікроскопічні гриби також мають ядро, але, наприклад, уміють ще й утворювати міцелій. Прикладами мікроскопічних грибів є дріжджі чи пліснява.

 Із назвами трохи розібралися, тепер – про масштаби

  Якщо взяти все живе на нашій планеті і порахувати його масу, то оті всі мікроби складатимуть близько 15% від усього живого. А ми, люди, 0,01%. І якщо ми споглядаємо карту світу та бачимо мільйонні та мільярдні мегаполіси, де нас неймовірно багато і ми такі значимі, то де ж ті всі мікроби, яких в сотню разів більше, ніж нас?

 Мікробна біомаса найбільшою мірою зосереджена на океанських глибинах а також, в грунтах. Окрім того, фактично, весь простір та всі існуючі поверхні на земній кулі більшою чи меншою мірою містять мікроорганізми. Кожен з нас носить у собі та на собі близько двох кілограм бактерій, які зосереджені переважно в кишківнику. І якщо наші кишкові бактерії, так би мовити, буквально ближче до тіла, то яка нам справа до тієї далекої невідомої глибоководної дрібноти?

 Чому всі мікроби важливі?

 Ми живемо не у закритому просторі. Ми дихаємо повітрям, п’ємо воду, споживаємо їжу та ходимо в туалет. І ось навіть ці всі базові потреби так чи інакше пов’язані із діяльністю бактерій.

 Ціанобактерії, що населяють світовий океан, створили колись первісну кисневмісну атмосферу, що дало можливість живим організмам випхати носа на сушу. Завдяки мікроорганізмам утворюється грунт. На ньому ростуть рослини, які продовжують давати кисень, їжу та укриття. Мікроорганізми є ключем до перетворення речовин у природі, переводять органічні форми речовин в неорганічні і навпаки – наприклад, фіксують молекулярний азот з атмосфери і насичують ним грунт, розкладають всі відмерлі рештки, і наші в тому числі.

 Наша мікробіота тренує наш імунітет, захищає від чужих патогенних бактерій, бере участь в нашому метаболізмі, обміні холестерину, статевих гормонів, може визначати нашу схильність до зайвої ваги та навіть депресій.

 Нафта, газ, технології добування багатьох металів можливі завдяки діяльності мікроорганізмів. Так само як і кисломолочні продукти, тверді сири, квашені овочі, м’який хліб та, звичайно, всі алкогольні напої.

Тому та мізерна, у порівнянні із загальним числом, дрібка патогенних мікроорганізмів не варта того, щоб навіть думати про оголошення війни мікробам. Тим більше, що ми їх не переможемо. Ніколи. Чому – зробіть висновок самі.

А наразі сподіваємося, Ви вже розумієте, що в цьому немає ніякого сенсу :) 
Джерело: Мікроб і я!

7 секретів про тварин, про які нам ніколи не розповідали на уроках біології!

↓  ↓  ↓  ↓  ↓  ↓  ↓  ↓  ↓  ↓  ↓

   Деякі факти про тварин настільки неймовірні, що в них навіть важко повірити. Наприклад, що білий ведмідь насправді не білий, а щури вміють сміятися від лоскоту. Тож до Вашої уваги добірка фактів про дивовижний світ тварин.

• Щури вміють сміятися від лоскоту

   Вчені виявили, що пацюки – єдині ссавці, які вміють сміятися від лоскоту так само, як і людина. При цьому сміються вони тільки в тому випадку, коли знаходяться в доброму гуморі. Якщо ж тварини пригнічені або налякані, реакція на лоскіт у них помітно слабша.

• Хутро білого ведмедя насправді не біле

   Насправді хутро білого ведмедя не має пігментного забарвлення, воно напівпрозоре. А шкіра і зовсім чорна. Це допомагає тваринам зігріватися, оскільки чорний колір краще поглинає сонячне світло, а також допомагає хутру швидше сохнути після плавання.

• Слони – справжні ненажери

   Слони – мають першість серед тварин, що мешкають на суші, за кількістю спожитої їжі. Вони годуються весь день, витрачаючи на це до 20 годин на добу. І в середньому доросла особина з’їдає за цей час близько 200-т кілограмів! А деякі з них здатні вжити за добу майже півтонни!

• Соколи підпалюють траву, щоб вполювати гризунів

   Виявляється, деякі пернаті сприяють поширенню лісових пожеж. Так, в Австралії зоологи неодноразово спостерігали, як соколи і яструби в пазурах переносили з бурхливих пожеж тліючі палички і кидали їх на суху траву. Таким чином вони створюють нову пожежу і виманюють гризунів, що живуть в норах.

• Жаба, яка повністю замерзає

   Це лісова жаба з Аляски. З приходом морозів вона в прямому сенсі слова заморожується і перебуває  у такому стані 6-7 місяців. Її тіло покривається льодом, легені та серце перестають працювати, а кров – циркулювати. Пережити таку заморозку їй допомагають речовини - кріопротектори, які знижують температуру замерзання крові та інших біологічних рідин. Але як тільки приходить весна, ці жаби знову «оживають» та далі радіють життю.

• Алкоголь допомагає рибкам пережити сувору зиму

   Коли золоті рибки відчувають наближення морозів, їх організм насичується етиловим спиртом. Етанол виробляється за допомогою спеціальних білків, що переробляють молочну кислоту в алкоголь. І саме підвищений вміст спирту не дозволяє розірватися тонким клітинним мембранам навіть тоді, коли вони вмерзають у лід, чекаючи потепління.

• Відбитки пальців коали і людини практично ідентичні

   Австралійські дослідники з’ясували, що відбитки пальців коали як дві краплі води схожі на відбитки пальців людини. Подібність настільки велика, що навіть у фахівців, озброєних мікроскопом, виникли б проблеми з розпізнанням людини і коали за відбитками їх пальців.

Джерело: AdMe

https://poklik.media

Біологія, 8 клас!

Система органів травлення. Процеси травлення!

Пізнай себе:

 Знаменитий тест «Дерево з чоловічками»!

Автор цього тесту – відомий британський психолог Піп Вілсон (Pip Wilson). Тест був створений для школярів з метою перевірити, як вони освоїлися в школі за перші три роки. Однак, пізніше з’ясувалося, що він актуальний і для дорослих. Він допомагає людині визначити її сьогодення і бажаний емоційний стан, а навіть в якійсь мірі усвідомити своє місце в суспільстві. У кожного з цих чоловічків на дереві різний настрій і вони займають різні місця. Для початку визначте, який з них найбільше схожий на Вас. Після цього виберіть чоловічка, на якого ви б хотіли бути схожі. 

Розшифровка результатів тесту:

- Якщо Ви вибрали позицію номер 1, 3, 6 або 7, то це характеризує Вас як цілеспрямовану людину, яка не боїться ніяких перешкод.

 - Якщо Ваш вибір припав на один з наступних номерів: 2, 11, 12, 18 або 19, то Ви товариська людина, котра завжди надасть будь-яку підтримку друзям.

- Вибір чоловічка під номером 4 визначає Вас як людину зі стійкою життєвою позицією, яка бажає домогтися всіляких успіхів без подолання труднощів.

- Номер 5 – Ви часто буваєте стомлені, слабкі, у вас невеликий запас життєвих сил.

- Вибір припав на чоловічка під номером 9 – Ви веселий чоловік, що любить розваги.

- Номер 13 або 21 – Ви замкнуті, часто схильні до внутрішніх тривог та уникаєте частого спілкування з людьми.

- Номер 8 – Ви любите поринути в себе, міркувати про щось своє і занурюватися у власний світ.

- Якщо Ви вибрали номер 10 або 15 – у Вас нормальна адаптація до життя, Ви перебуваєте в комфортному стані.

- Номер 14 – Ви падаєте в емоційну прірву і швидше за все, схильні до внутрішньої кризи.

- Позицію номер 20, зазвичай, вибирають люди з завищеною самооцінкою. Ви природжений лідер і хочете, щоб люди прислухалися саме до Вас і ні до кого іншого.

- Вибір припав на чоловічка номер 16? Ви відчуваєте себе втомленим від необхідності підтримувати когось, але, можливо, Ви побачили на цій картинці, що номер 17 вас обіймає – в такому випадку Ви схильні розцінювати себе як людину, оточену увагою.

Біологія, 6 клас!

КАЗКА ПРО КЛІТИНУ!

Недалеко і неблизько –

В кожної людини –

Є маленькі королівства,

Що звуться клітини.

Королівством цим прекрасним

править заодно

Оболонка, цитоплазма

Й головне - ядро.

Правлять мудро, не воюють -

Скрізь у них є толк.

Царство це функціонує

геть без помилок.

Оболонка на кордоні

здійснює контроль:

Пропускає воду, солі,

Як назвуть пароль.

З іншими клітинами

Теж взаємодіє,

Бо послом працює -

Дружити уміє.

Цитоплазма – дуже ніжна

І модно покроєна,

Вся така собі поважна

Містить органоїди:

Ендоплазматичну сітку,

Рибосоми спритні,

Мітохондрії довгасті

Лізосоми різні.

Все у Цитоплазмочці

Злилося – з’єдналось.

Тому у клітині

добробут і радість.

РНК, білки розумні –

Все тут необхідне,

Королівство співпрацює

З ними досить плідно.

Тож живемо ми із вами

Й не знаємо горя,

Бо численні королівства

Нас прекрасних творять.

КАЗКА - притча

Ця історія відбулася колись давним – давно, коли ще вся планета була квітуча та зелена, і росло на ній багато різних видів рослин. Всі рослини жили в злагоді, між ними не було конкуренції, всі дружили та відвідували одне одного.  Йшов час… І рослини, які мали більш красивий вигляд, які пахли краще за інші почали підбурювати інших рослин: «Ми такі гарні, такі пахучі! Чого ми повинні рости на одній галявині з блідими, негарними та  непахучими рослинами? Ми – вище від них в своєму розвитку. Тож і не повинні бути з іншими на рівні.  Давайте обирати між нами королеву рослин і квітів!»  І так довго вони навіювали такі думки серед інших рослин, що ті теж стали на їх сторону і стали згодні обирати королеву. Багато різних претендентів було на головну корону царства рослин:  і різнокольорові тюльпани, пахучі хризантеми,  прекрасні матіоли,  строкаті лілії,  різноманітні бузки. Але перевершила всіх своєю красою троянда.  Одних вона вразила своєю пишною красою, інших підкорила горделивою постаттю , а кого і змогла вколоти гострими шипами. Після довгих роздумів квіти обрали королевою  ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ ТРОЯНДУ. Спочатку все йшло гарно, всі ладнали одне з одним, допомагали, ділили спільний дім. Та загордилася королева:  «Я – королева! Чого повинна я жити разом з такими непоказними, маленькими, без яскравих кольорів, без запаху, що кружить голову,  квітами?». І почала вона підбурювати своїх фрейлін та наближених до себе рослин, щоб вони витіснили тих, що не до вподоби королеві, квітів на самі окраїни великого королівства. Одним квітам не дозволили цвісти цілий рік, тільки ранньої весни вони могли декілька днів цвісти з-під снігу. Іншим можна було рости тільки в пустельних районах, де мало води. Деякі квіти знайшли свого захистку у водоймищах. Троянда дедалі знахабнішала, повірила у свою безкарність, до неї вже не пускали інші квіти, вона стала самозакоханою егоїсткою.  Одного разу до неї на прийом прийшов  Дурман – непоказна рослина з блідою білою квіткою, без всяких пахощів. Він хотів дати пораду ЇЇ Величності та спробувати відновити лад у царстві рослин, він хотів вступитися за всі рослини незалежно від їх забарвлення, зросту тощо. Та його слова викликали обурення троянди і вона покликала своїх охоронців та наказала виселити Дурман з королівства і попередила рослину,  щоб він більш ніколи не попадався на очі ЇЇ Величності. Ображений Дурман був вимушений піти з країни. Він знайшов притулок в самих хащах дрімучого лісу, де не завжди пробивається сонце крізь густі крони дерев. 

  А в той час життя вирувало – королева цілими днями розважалася, а їй  прислуговували їнші квіти та рослини.  Чи довго тривало це, чи ні – невідомо. Троянда стала злою, нетерплячою, заздрісною квіткою. Впевненість у своїй красі, безкарності, у своєму вищому призначенні закружляли голову Головній квітці. Все частіше в неї стала боліти її прекрасна голівка – квітка,  все частіше змінювався її настрій, вона ставала апатичною, вже не радували її танці з іншими квітами, не милувалася красою рідного краю. І з’явилися в королеви ознаки великого психічного розладу.  Кращих лікарів королівства викликали до Троянди. Що тільки не приписували вони. Але лікування не давало ніяких результатів.  Змарніла троянда марила, вже майже не вставала з ліжка, не піднімала свою безбарвну голівку, не впізнавала нікого. Вісті про її хворобу розійшлися по всій країні. Хто тільки не намагався допомогти. Добрі квіти, не дивлячись на старі образи, співчували своїй королеві, але вдіяти нічого не могли. І тут хтось із них згадав, що допомоги не питали тільки в одного Дурману, але ніхто не знав де зараз він жив. Послали рослини своїх посланців в усі куточки, їм пощастило  - в чащі темного лісу знайшли таки Дурман. Не хотів йти він до королеви, але все ж таки вмовили його рослини.  Прийшов на допомогу Троянді, довго лікував він її, закрившись наодинці з ЇЇ Величністю. Скільки днів та ночей провів поряд з нею і сам не знає. Але сталося диво:  розчинилися двері і вийшла до свої підлеглих Троянда – красива, квітуча як і колись. Промовила до всіх:  «Хочу попросити пробачення за свою поведінку. За те, що в гордості своїй зневажала їнші рослини. Не гідна я бути вашою королевою, бо перестала дбати про всіх, як належить справжнім королям, була впевнена у своїй величі. Пробачте мене і давайте жити разом, як і колись давно:  у дружбі та злагоді, в одному палаці, на рівних одне з одним.  Бо в кожного з нас є багато корисного і привабливого. Всі прекрасні рослини, але краса кожного своєрідна і особлива».   Квіти простили свою Троянду і стали жити дружньо та весело. Але багато рослин зрозуміли , що не обов’язково цвісти постійно. Кожна рослина прекрасна і ранньої весни, і влітку, і пізньої осені. В кожній рослині є багато корисного. Головне навчитися бачити і пишну красу і зовсім непоказну, важливо навчитися берегти те, що поряд з тобою. Бо кожна рослина може стати в пригоді в таку мить, коли на це зовсім не сподіваєшься.

Автор: Майєр Марина Сергіївна!

Вивчаємо будову 

рослинної  та тваринної клітин!