КАЗКА - притча
Ця історія відбулася колись давним – давно, коли ще вся
планета була квітуча та зелена, і росло на ній багато різних видів рослин. Всі рослини жили в злагоді, між ними не було
конкуренції, всі дружили та відвідували одне одного. Йшов час… І рослини, які мали більш красивий
вигляд, які пахли краще за інші почали підбурювати інших рослин: «Ми такі
гарні, такі пахучі! Чого ми повинні
рости на одній галявині з блідими, негарними та
непахучими рослинами? Ми – вище від них в своєму розвитку. Тож і не повинні бути з іншими на рівні. Давайте обирати між нами королеву рослин і
квітів!» І так довго вони навіювали такі
думки серед інших рослин, що ті теж стали на їх сторону і стали згодні обирати
королеву. Багато різних претендентів
було на головну корону царства рослин: і
різнокольорові тюльпани, пахучі хризантеми,
прекрасні матіоли, строкаті
лілії, різноманітні бузки. Але перевершила всіх своєю красою
троянда. Одних вона вразила своєю пишною
красою, інших підкорила горделивою постаттю , а кого і змогла вколоти гострими
шипами. Після довгих роздумів квіти обрали королевою ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ ТРОЯНДУ. Спочатку все йшло
гарно, всі ладнали одне з одним, допомагали, ділили спільний дім. Та
загордилася королева: «Я –
королева! Чого повинна я жити разом з
такими непоказними, маленькими, без яскравих кольорів, без запаху, що кружить
голову, квітами?». І почала вона підбурювати своїх фрейлін та
наближених до себе рослин, щоб вони витіснили тих, що не до вподоби королеві,
квітів на самі окраїни великого королівства. Одним квітам не дозволили цвісти
цілий рік, тільки ранньої весни вони могли декілька днів цвісти з-під снігу.
Іншим можна було рости тільки в пустельних районах, де мало води. Деякі квіти знайшли свого захистку у
водоймищах. Троянда дедалі знахабнішала, повірила у свою безкарність, до неї
вже не пускали інші квіти, вона стала самозакоханою егоїсткою. Одного разу до неї на прийом прийшов Дурман – непоказна рослина з блідою білою
квіткою, без всяких пахощів. Він хотів дати пораду ЇЇ Величності та спробувати
відновити лад у царстві рослин, він хотів вступитися за всі рослини незалежно
від їх забарвлення, зросту тощо. Та його слова викликали обурення троянди і
вона покликала своїх охоронців та наказала виселити Дурман з королівства і попередила
рослину, щоб він більш ніколи не
попадався на очі ЇЇ Величності. Ображений Дурман був вимушений піти з країни.
Він знайшов притулок в самих хащах дрімучого лісу, де не завжди пробивається
сонце крізь густі крони дерев.
А в той час
життя вирувало – королева цілими днями розважалася, а їй прислуговували їнші квіти та рослини. Чи довго тривало це, чи ні – невідомо. Троянда
стала злою, нетерплячою, заздрісною квіткою. Впевненість у своїй красі,
безкарності, у своєму вищому призначенні закружляли голову Головній квітці. Все
частіше в неї стала боліти її прекрасна голівка – квітка, все частіше змінювався її настрій, вона
ставала апатичною, вже не радували її танці з іншими квітами, не милувалася
красою рідного краю. І з’явилися в королеви ознаки великого психічного
розладу. Кращих лікарів королівства
викликали до Троянди. Що тільки не приписували вони. Але лікування не давало ніяких
результатів. Змарніла троянда марила,
вже майже не вставала з ліжка, не піднімала свою безбарвну голівку, не впізнавала
нікого. Вісті про її хворобу розійшлися
по всій країні. Хто тільки не намагався допомогти. Добрі квіти, не дивлячись на
старі образи, співчували своїй королеві, але вдіяти нічого не могли. І тут хтось із них згадав, що допомоги не
питали тільки в одного Дурману, але ніхто не знав де зараз він жив. Послали
рослини своїх посланців в усі куточки, їм пощастило - в чащі темного лісу знайшли таки Дурман. Не
хотів йти він до королеви, але все ж таки вмовили його рослини. Прийшов на допомогу Троянді, довго лікував
він її, закрившись наодинці з ЇЇ Величністю. Скільки днів та ночей провів поряд
з нею і сам не знає. Але сталося диво:
розчинилися двері і вийшла до свої підлеглих Троянда – красива, квітуча
як і колись. Промовила до всіх: «Хочу
попросити пробачення за свою поведінку. За те, що в гордості своїй зневажала
їнші рослини. Не гідна я бути вашою королевою, бо перестала дбати про всіх, як
належить справжнім королям, була впевнена у своїй величі. Пробачте мене і
давайте жити разом, як і колись давно: у
дружбі та злагоді, в одному палаці, на рівних одне з одним. Бо в кожного з нас є багато корисного і
привабливого. Всі прекрасні рослини, але краса кожного своєрідна і особлива». Квіти простили свою Троянду і стали жити
дружньо та весело. Але багато рослин зрозуміли , що не обов’язково цвісти
постійно. Кожна рослина прекрасна і ранньої весни, і влітку, і пізньої осені. В
кожній рослині є багато корисного. Головне навчитися бачити і пишну красу і
зовсім непоказну, важливо навчитися берегти те, що поряд з тобою. Бо кожна
рослина може стати в пригоді в таку мить, коли на це зовсім не сподіваєшься.
Автор: Майєр Марина Сергіївна!
