☻☻☻Потоваришуйте з дитиною за вiдеоiграми!

Ерік Расмуссен

 Ми далеко відійшли від дискет та зелених екранів. Реалістичність сьогоднішніх відеоігор та додатків просто вражає. Вони різняться від найпростіших, для дошкільнят, до справді складних, для старшокласників. Американські діти в середньому витрачають близько 7 % активного часу за відеоіграми. Хіба це не привід поміркувати про те, як ми можемо допомогти дітям найкраще витратити цей час мандрівок віртуальними світами?

   Маю два найяскравіші спогади з третього класу. По - перше, саме цього року я почав вивчати таблицю множення. Множити на десять я й зараз непогано вмію, а для чогось складнішого мені тепер потрібен калькулятор. А по-друге, саме в третьому класі я вперше зіграв у «Oregon Trail» («Орегонський шлях», освітня комп’ютерна гра про американських піонерів, що широко використовували в американських школах). І я не пам’ятаю, скільки разів ламалася моя машина, як мої діти хворіли на кір чи коли в мене крали свійську худобу, проте чудово пригадую, як з нетерпінням чекав на свою чергу посидіти в куточку класу, прокладаючи віртуальний шлях до долини Вілламетт.

  Відеоігри різняться від «стрілялок», де гравець є головною дійовою особою, до «стратегій» та спортивних ігор. Найбільше слів сказано про ті ігри, що вважаються «жорстокими». Через таку стурбованість про зміст сюжетів відеоігор, про насильство й жорстокість, що трапляються у них, в індустрії відеоігор було створено рейтингову систему, таку, як і в кіноіндустрії. У рейтингу зазначено, для якого віку призначено гру, від «Для наймолодших» до «Лише для повнолітніх», хоча більшість ігор дозволено для будь-якого віку. Але серед безлічі нарікань на відеоігри майже ніхто не згадує, що серед них трапляються й напрочуд пізнавальні. І, спробувавши погратися разом із дитиною, можна зробити для себе багато цікавих відкриттів.

 Наприклад, за результатами дослідження, проведеного 2011 року, з’ясувалося, що часто дружні стосунки дітей віком від 11 до 16 років з батьками склалися завдяки тому, що батьки грали разом зі своїми доньками в ігри, призначені для їхнього віку. Крім того, під час цього самого дослідження було визначено, що в дівчат рідше виникають симптоми депресії та тривоги, а також вони більше схильні до виявів доброти та щедрості, якщо часто грають у відеоігри разом із батьками. Тобто, так само як і у випадках з телепередачами та іншими формами медійної інформації, участь батьків та їхня зацікавленість тим, у що грають їхні діти, може відчутно допомогти дітям узяти для себе щось хороше з ігор, водночас уникаючи шкідливого впливу.

 Щоб діти витрачали час за іграми з максимальною користю, батьки можуть, наприклад:

→ Грати у відеоігри разом із ними!

 Якщо ваша дитина щиро цікавиться іграми — приєднуйтесь до неї! Автори згаданого вище дослідження вважають, що, долучившись у її активному дозвіллі, ви продемонструєте дитині, що її інтереси й захоплення важливі для вас.  І ще під час спільних ігор між вами відбуватимуться розмови, які інакше могли б взагалі не відбутися. Якщо ж відеоігри не надто цікавлять вашу дитину — долучайтеся до неї в тому, що вона полюбляє робити.

→ Перевіряти, для якого віку призначено гру, але не покладатися лише на це!

 З вами не бувало такого, що ви переглядаєте фільм, дозволений для будь-якого віку, і не могли втямити, як можна таке показувати дітям? З іграми історія така сама. На рейтинг варто звернути увагу в першу чергу, але варто ретельно підготуватися, дізнавшись якнайбільше про певну гру, перш ніж дозволяти дітям поринути в неї. Порозпитуйте друзів чи родичів, або почитайте відгуки в інтернеті.

→ Добирати освітні, творчі ігри!

 Найкращі відеоігри допомагають дітям розвинути навички розв’язання задач, математичні здібності та впевненість у собі. До того ж, часто улюблені дитячі телевізійні програми випускають власні відеоігри або додатки, що допомагають закріпити знання, здобуті під час перегляду. І більшість із них — недорогі, а деякі взагалі безкоштовні.

→ Обговорювати, обговорювати та ще раз обговорювати ігри!

Дітям, особливо наймолодшим, складно без допомоги батьків зрозуміти зміст побаченого й почутого у грі. Батьки можуть допомогти здобути нові знання, звернути увагу дитини на найважливіші моменти, уникнути шкідливого впливу та допомогти дітям навчитися самостійно розрізняти «гарну» і «погану» інформацію. Розмови найкраще допоможуть їм навчитися не просто поглинати знання з навколишнього світу, але й аналізувати та оцінювати їх.

 Ми, батьки, тепер із ностальгією згадуємо старі добрі тетріси та ігрові приставки з картриджами. Тим часом наші діти просто зараз створюють власні спогади про час, проведений у віртуальній реальності. Долучайтеся до цього, хоча б іноді — і через десятиріччя вони поринатимуть у згадки не лише про те, якими цікавими були відеоігри, але й про те, як ви весь час перебували поруч, навчаючи їх самостійно мислити та допомагаючи здобувати новий досвід.

Переклад та літературна обробка Н. В. Третякової. За матеріалами www.pbs.org

6 вправ - тренінгів для вдалого проведення батьківських зборів!

   Цікаві та прості вправи, які допоможуть вам весело та з користю провести батьківські збори.

Давайте чесно, хтось із класних керівників у захваті від перспективи проводити батьківські збори? Чи, може, хтось чекає на них з великим нетерпінням? Мабуть, таких вчителів буде не так багато, а все тому, що у більшості випадків батьківські збори є нецікавими та нудними, присвяченими лише оцінкам, поведінці учнів тощо. Але збори можна зробити цікавими і корисними як для батьків, так і в перспективі – для ваших учнів. Зробити це можна за допомогою спеціальних тренінгів, спрямованих на покращення розуміння батьками власних дітей.

→ Вправа 1. Коло емоцій!

Мета: Налаштувати на роботу, підняти настрій, допомогти розслабитися.

Час: 5 хвилин.

Хід вправи: Батьки сідають у коло, а потім кожен по черзі (почати може класний керівник) за допомогою лише однієї міміки передає якусь емоцію, а всі по черзі намагаються її повторити. Вправа закінчується, коли всі учасники передадуть свою емоцію.

Після того, як вправа завершиться, запитайте у батьків, чи легко було відтворити емоцію, яку їм передала інша людина, та що вони при цьому відчували. І які емоції передавати простіше та приємніше – позитивні чи негативні?

→ Вправа 2. Продовжи  речення!

Мета: Позитивно налаштувати учасників до теми зборів.

Час: 5-7 хвилин.

Хід вправи: Спочатку можна запитати, чи завжди батькам вдається без проблем знайти спільну мову зі своїми дітьми. Потім класний керівник задає тему, формулюючи речення, яке батьки мають продовжити. Наприклад: «Щоб краще розуміти свою дитину, я…» – і кожен з присутніх по черзі у кількох словах розповідає свій рецепт вдалого спілкування з дитиною.

→ Вправа 3. Дати оцінку!

Мета: Навчити правильно спілкуватися з дітьми, виявити помилки та недоліки, проаналізувати їх.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Батьків треба об’єднати у декілька груп взалежності від кількості учасників зборів. Задається проблемна ситуація: наприклад, треба уявити, що дитина прийшла після занять у музичному гуртку та сказала, що більше не хоче туди ходити, а мріє навчитися малювати. Як реагувати? Кожна група отримує завдання:

1-ша група: Ви погоджуєтеся з рішенням дитини. Як саме ви виражатимете згоду, що ви говоритимете, яким тоном? Складіть список фраз та слів, якими користуватиметеся.

2-га група: Ви проти такого рішення. Як саме ви висловите свою незгоду, що ви говоритимете та у якому тоні? Складіть список фраз та слів, якими будете користуватися.

3-тя група: Ви впевнені, що такі ситуації варто вирішувати дипломатично, тому вирішуєте, що краще дати чітку оцінку діям дитини, так вона зрозуміє, що краще. Як саме ви дасте цю неупереджену оцінку, що ви говоритимете та у якому тоні? Складіть список фраз та слів, які використовуватимете.

  Кожна група має по черзі продемонструвати результати своєї роботи. Потім усі разом аналізують результати та визначають, як все ж таки краще спілкуватися.

→ Вправа 4. Мої відчуття!

Мета: Дати зрозуміти, що кожна людина, особливо діти, заслуговують на увагу до своїх досягнень та позитивну оцінку.

Час: 10 хвилин.

Хід вправи: Вправа сформована у вигляді короткого бліц - опитування. Класний керівник ставить питання та випадково або /кожного/, за бажанням обирає когось з батьків, хто буде давати відповідь. Питання можуть бути такими:

☼ Чи подобається вам чути похвалу від інших?

☼ Що саме відчуваєте, коли вас хвалять?

☼ Чи хвалите ви самі себе? Як часто?

☼ Як часто ви хвалите інших людей?

☼ За що можна їх похвалити?

☼ А як часто та за що ви хвалите свою дитину?

☼ Як вона на це реагує?

 Після того, як усі відповіді будуть отримані, класний керівник може запитати в учасників, чи є у них досягнення (великі чи скромні – не має значення), або справи, якими можна пишатися, чи люди, яким вони допомогли. А потім в якості рефлексії попросіть батьків подумати над тим, щоб змінилося, якби їхні досягнення/справи/допомога не були б оцінені. Щоб вони відчували?

→ Вправа 5. Вішаємо ярлики!

Мета: Показати, наскільки шкідливим є навішування ярликів на дітей.

Час: 10-15 хвилин.

Хід вправи: Класний керівник об’єднує батьків у групи по-двоє або по-троє. Кожному з групи видають та прикріплюють бейджик з певним написом, наприклад: «Розмовляй зі мною так, ніби я не здатен щось розуміти», «Будь привітним», «Будь непривітним», «Кажи, що я нічого не вмію і ні на що не здатен», «Підбадьор мене» тощо. При цьому прикріпити бейджик треба так, щоб учасник не бачив, що саме на ньому написано, а отже, не знав, як з ним розмовлятимуть.

 А щоб вправа стала цікавішою, учасникам групи треба дати спільне завдання, наприклад, намалювати картину. При цьому під час роботи вони мають спілкуватися один з одним так, як написано на бейджиках. Коли картина буде намальована, класний керівник має запитати: «Чи подобається вам таке спілкування, коли до вас звертаються таким чином?»

→ Вправа 6. Хвалимо правильно!

Мета: Навчитися правильно висловлювати власні емоції та хвалити дітей.

Час: 15 хвилин.

Хід вправи: Хвалити дітей треба правильно, а навчитися цьому зовсім не складно. Саме для цього існує мистецтво якісної похвали. Така похвала складається з трьох частин:

• Опис того, що ви бачите.

• Опис того, що ви відчуваєте.

•Узагальнення (має продемонструвати дитині її сильні сторони).

 Потім класний керівник знову об’єднує учасників у групи по двоє або троє осіб і озвучує проблемну ситуацію. Уявіть, що ваша дитина вперше сама зробила всі уроки/приготувала вечерю/склала іспити на відмінно. Похваліть її саме за цією схемою. А потім подумайте: чи складно це було зробити? А що ви при цьому відчуваєте?

 Такі прості на перший погляд вправи допоможуть батькам краще зрозуміти дітей, а як наслідок – покращити стосунки не тільки у родині, а й у класі. Спробуйте!               

Матеріали взято з сайту: https://naurok.com.ua