Зберігаємо спокій. Віримо в ЗСУ. Разом до перемоги! Слава Україні! Героям Слава! Keep calm. Believe in the Armed Forces Ukraine. Together to victory! Glory to Ukraine! Glory to Heroes!

Словник

неділя, 26 січня 2020 р.

Біологічна історія 
"Незакінчений щоденник…" до теми " Запліднення"!
1-й день. 3.10.
«Сьогодні почалося моє життя. Мої батьки ще про це не знають. Я менша, ніж яблучне зернятко, але я вже є. І хоч я ще не сформувалася, але я знаю, що буду дівчинкою.
2 тижні. 19.10.
Я трохи підросла, але я все ще надто крихітна, щоб робити щось сама. Мама робить для мене майже все. І найсмішніше в тому те, що мама не знає про те, що вона носить мене тут, під серцем. І що вона харчує мене власною кров'ю.
2,5 тижня. 23.10.
Мій рот скоро почне формуватися. Подумати лишень, майже за рік я сміятимуся. Пізніше я зможу розмовляти. І знаю, яке я вимовлю перше слово: « МАМА». Хто каже, що я ще не справжня людина? Я вже людина, як і малесенька крихта хліба є справжнім хлібом.
3 тижні. 27.10.
 Моє серце почало стукати зовсім самостійно. Від цієї миті воно ніжно стукатиме впродовж цілого життя. Потім, по довгих роках життя, воно зупиниться, і я помру. Але тепер не кінець. А початок  мого життя.
 Тепер починають формуватися мої ручки. Які вони малесенькі - навіть дивно. Коли-небудь вони, можливо, гратимуть на скрипці чи намалюють картину.
6 тижнів. 20.11.
 Сьогодні лікар уперше сказав мамі, що я живу тут, у неї під серцем. Ти щаслива, мамо? Мине деякий час, мамо, і я ніжитимуся на твоїх руках.
7 тижнів. 25.11.
 Мої мама і тато навіть не знають, що я просто маленька дівчинка. Можливо, вони чекають хлопчика. Або ж близнят. Я їх здивую.
9 тижнів. 10.12.
 Моє обличчя повністю сформувалося. Я сподіваюся, що буду схожа на маму.
9,5 тижня. 13.12.
 Тепер я вже майже можу бачити, але все ще досить темно навколо. А скоро мої очі побачать залитий сонцем світ. А як ти виглядаєш, мамо?
11 тижнів. 24.12.
 Мамо, я чую, як стукає твоє серце! Цікаво, чи чуєш ти, як стукає моє сердечко? Я ледь можу дочекатися тієї миті , коли лежатиму на твоїх руках і зможу торкатися твого обличчя, заглядати тобі в очі. Ти чекаєш мене так, як я тебе, мамо?
12 тижнів. 28.12.
 Мамо, чому ти дозволила їм убити мене? Нам було б так  чудово разом…»
Завдання: Учням надається можливість змінити кінцівку щоденника.