Чорнобиль - скорбота пам'яті людської!

Біль Чорнобиля -  серце не покине,

Він лишиться у ньому на завжди.

Ми з болем цим живемо щохвилини,

Він невідпустить нас ніколи. Ні.

Кричить душа, неначе та лелека,

По рідних та насиджених місцях.

Вже стільки літ іде цей біль з далека

І залишає в серці нашім жах.

Стоять сумують, зубожілі хати,

Полином заросли до них стежки.

Чорнобиль – ти заставив нас страждати,

До отчого порогу - не прийти.

В дворі не пролунає сміх дитини

Й дзвінок, який до школи кликав нас.

Похилено стоять самотньо тини

І відлік відбиває страшний час.

Пам'ятаємо!