31 травня – Всесвітній день боротьби з курінням!

 Щороку у світі від тютюну, за оцінками ВООЗ, гине близько 6 млн. людей. 31 травня 2018 року в Україні проводиться Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі налічується близько 1,1 млрд. курців. Це майже третина всього дорослого населення віком понад 15 років. 15 березня 2006 року Україна ратифікувала Конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну (далі – РКБТ ВООЗ). РКБТ ВООЗ є першим міжнародним договором, укладеним під егідою ВООЗ, сторонами якого є вже понад 180 країн, де проживає понад 90% населення земної кулі. З четвертого місця у світі за поширеністю куріння у 2006 році Україна перемістилися у третій десяток згідно з останнім звітом ВООЗ щодо глобальної тютюнової епідемії. У рік ратифікації РКБТ ВООЗ більше 37% українців були щоденними курцями, останні ж дослідження свідчать про 24% курців серед дорослого населення. Проте, до подолання тютюнової загрози ще далеко. Щороку у світі від тютюну, за оцінками ВООЗ, гине близько 6 млн. людей. До 2030 року ця цифра може збільшитися до 8 млн. У 2015 році дослідники Оксфордського університету оцінили втрати України від вживання тютюну на рівні 63 тисяч смертей щороку. Доведено, що курці з великим стажем живуть у середньому на 22 роки менше. 
 Куріння стає причиною атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, гастриту, гастроентероколіту, міокардіодистрофії, раку легень, хронічного бронхіту, емфіземи легень, коронарної хвороби серця. Тютюнова залежність, за міжнародною класифікацією, визначена, як психічний та поведінковий розлад. Соціологічні дослідження свідчать, що близько 70% курців висловлює бажання кинути курити.

  Основна мета відзначення Всесвітнього дня без тютюну – захистити теперішнє та майбутнє покоління не тільки від руйнівних наслідків для здоров’я, пов’язаних з тютюном, але також і від соціальних, екологічних та економічних наслідків вживання тютюну.

Свято Останнього Дзвоника!

За багаторічну сумлінну і плідну працю, творчий підхід до реалізації державних завдань із навчання та виховання школярів!

В І Т А Є М О!

Всеукраїнська біологічна олімпіада!

 Сьогодні з Інституту Розвитку Шкільної Освіти ( м. Львів ) надійшли результати Всеукраїнської олімпіади з біології Олімпус, у якій брали участь учні 6, 9 класів Поршнянського НВК I – II ступенів під керівництвом учителя біології Іванця Володимира Миколайовича. Учень 6 класу Шевчук Віталій нагороджений дипломом лауреата з біології за зайняте 9 місце у Всеукраїнській олімпіаді! Інші учні отримали дипломи учасників. Щиро вітаємо переможців та учасників Всеукраїнської олімпіади з біології «Зимова сесія – 2018! Олімпус»!

 Дана олімпіада вносить різноманітність в систему занять природничої сфери пізнання, є цікавим й творчим додатком при освоєнні освітніх програм, а також є зовнішнім джерелом оцінки рівня знань, умінь та навичок учнів, яке виступає дуже потужним мотиваційним аспектом в навчально – виховному процесі! Долучайтесь та беріть участь!!!

Вітаємо з успішним завершенням курсу інтерактивної онлайн – освіти EdEra!!!

 17.05  –  Д е н ь    в и ш и в а н к и!

Цікавий вебінар!

Дивовижне чудо природи!

 На земній кулі немає такої екологічної ніші, де б не жили ті чи інші представники тваринного світу. Вони адаптувалися до найрізноманітніших умов планети. Та серед такого величного біологічного різноманіття живих істот, є лише одне дивовижне, життєрадісне створіння, дивлячись на яке чи перебуваючи поруч з яким, не можливо не усміхнутись, не відчути всеохоплюючої радості, бажання обійняти тваринку. Звати цю рідкісну, позитивну та симпатичну істоту – квока (Quokka) або короткохвостатий кенгуру Setonix brachyurus. 

                                      Царство Тварини (Animalia)

Тип Хордові (Chordata)   

Клас Ссавці (Mammalia)

Інфраклас Сумчасті (Metatheria)

Надряд  Австралодельфи (Australidelphia)

Ряд  Кускусоподібні (Phalangeriformes)

або «Дворізцевики» (Diprotodontia)

Родина Кенгурові (Macropodidae)

Рід  Короткохвостаті кенгуру (Setonix)

Вид Setonix brachyurus

   Зовні квоки, на перший погляд, схожі на середніх розмірів хом’ячків чи то бурундучків, гризунів, одомашнену кішку чи собаку. Насправді, це відносно невеликі кенгуру або валабі, з найчарівнішою, найніжнішою посмішкою у світі. Ці маленькі істоти усміхаються навіть у вісні й завжди виглядають веселими й життєрадісними. Особливо виникає таке враження після прийому ними їжі, бо в цей момент, щелепні м'язи квоки розслабляються, вони ніби відпочивають, а ми бачимо розпливчату, широку усмішку. Тому найпопулярнішим, на сьогодні, заняттям серед туристів Австралійського континенту стало обов’язковим зробити фантастичне селфі з квокою. Тваринка аж надто смілива і за шматочки солоденьких їстівних подарунків близько підходить та  контактує з людьми, що з іншого боку робить її життя надто небезпечним.

   Частенько квоку плутають з кенгуровим щуром, крисами – на вигляд вони дійсно подібні – але це зовсім різні тварини. Дана схожість визначалася подібним, як у крис, коротким і тонким 25 – 30 сантиметровим хвостом, опущеним донизу та вкритим рідкими жорсткими волосками. Ця особливість зовнішнього вигляду хвоста  у квоки зіграла з нею злий жарт, і їх прийняли спочатку за гігантських крис, здатних нападати та завдавати шкоди особинам людської раси. Ще на початку XIX століття на тоді ще не відомий острів, розташований за 18 км від континентального узбережжя Південно – Західної Австралії, прибули голландські мандрівники – натуралісти під керівництвом Самуеля Волькерсена, і, побачивши цих тваринок, зразу подумали, що це величезні криси. І з цього часу й по нині острів дістав назву Ротнест, що в перекладі з голландської означає «Крисине гніздо». Хоча пізніше вони переконалися, що в Австралії, дійсно живе сила силенна гігантських крис та вони не мають ніякого відношення до квоки.

   То хто ж вона, квока?

   Як і всі представники сумчастих , квоки поширені в наземно - повітряному середовищі, в місцях з густою рослинністю, де є багато харчової поживності. Надають перевагу болотистій низовині з великим різномаїттям кущів, чагарників і дерев, в тіні яких ховаються від денної жари, бо ведуть нічний спосіб життя, й виходять на пошуки їжі в присутінковий період доби, та й то лишень по вже відомим стежинам. Ця рідкісна тварина має звичку мешкати в норах, і облаштовує свої місця відпочинку в тінистих трав'янистих зарослях. Цікавим є вияв відчуття небезпеки, що супроводжується стукотінням задніми кінцівками по землі.

  У квоки наявні 32 зуба, правда відсутні передні верхні ікла, бо вони виключно травоїдні тварини, які харчуються травою, молодими пагонами, листям, і абсолютно беззахисні перед природніми хижаками. Пересуваються стрибкоподібно, здатні високо лазити, і не дивлячись на свій малий зріст, можуть,   переповзаючи, подолати висоту у два метри в пошуках свіжесеньких пагонів. Цьому сприяють добре розвинені міцні й габаритні задні кінцівки, що дозволяють сильно відштовхуватися від землі. Передні кінцівки вкорочені. Сама квока сягає до 40 – 90 см довжини. Вага дорослої особини близько 2,5 – 5 кг. Вушка широкі й овальні, помітно виступають з шерстяного покриву. Хутро коротке й густе, від буровато – сірого до буровато – коричневого забарвлення з темно – оранжевим відтінком, черево більш світло – сірого кольору.

   Дуже цікавим є процес розмноження квоки. Паруються, в основному, літом, хоча самки теоретично можуть завагітніти на протязі всього річного циклу. Чи знаєте ви, що квоки зустрічаються як «кавалер з дамою» лише в період розмноження, а далі відносини типу «я тебе не знаю»! Відомий випадок в зоопарку, коли одна із самок у доволі «поважному»  для виду десятирічному віці, все ще народжувала дитинчат і почувалася при цьому чудово.

   Самий ранній випадок досягнення статевої зрілості у самців зафіксовано у віці 389 днів, а у самок – 252 дня. Але, як правило, самки народжують дитинчат щойно на другому році життя. Самець знаходиться біля самки лише у період  парування, після чого  він покидає її, і, вона піклується про малюка сама. Коли дитинча народжується, орієнтовно від 24 до 27 днів, то воно дуже слабеньке і важить лише близько грама, шерсті немає взагалі, але добре розвинені передні кінцівки. Ними новонароджене 2 – сантиметрове кенгуреня відразу  вирушає в першу у своєму житті подорож. Воно повзе по вилизаній самкою, вузькій смужці вовни, як по доріжці, в напрямку сумки. Потрапивши до неї, зразу ж пристає ротом до соска, який, трохи набухає й надійно утримує малюка. Квоки навчилися виробляти чотири типи грудного молока. Кожне призначене для певного віку й утворюється в окремому соску, а тому їх всього чотири. Всередині сумка цих «кенгурових хом’ячків» виглядає як шкіра без шерсті, що дозволяє зігрівати малюка до 6 – місячного віку, поки в нього не сформується власний хутровий покрив. Найтовстіше і пухнасте хутро – перед входом у сумку – захищає «квартирантів» від негоди. Краї сумки утворені сильними м'язами.  Це дозволяє матері послабити їх і звільнити потомка назовні або, навпаки, доволі щільно стиснути таким чином, що запобігатиме потраплянню води всередину сумки, навіть при плаванні. В ній малюк росте й розвивається протягом декількох місяців.

   Відразу після пологів, самка знову парується з самцем, і, протягом п’яти місяців в її організмі «дрімає» ще один ембріон. Якщо маля, яке знаходиться у сумці, благополучно розвивається, «дублер» народжується у свій термін – після того як старший брат чи сестра дозріває й залишає сумку матері. Така унікальна здатність – у випадку смерті малюка, народжувати зразу ж нове дитинча без необхідності чергового парування з самцем – притаманна лише квокам й визначає адаптивні особливості виживання й поширення даного виду на планеті Земля. Крім цього, затримка народження дитинчати,  також збереже йому життя при настанні  несприятливих посушливих зовнішніх умов.

    Період життя квоки у дикій природі складає 10 років, а в умовах насильного утримання (неволі) близько 6 – 7 років. На жаль, завезення людиною, природніх ворогів квоки на територію Австралійського материка  - лисиць, вовків, собак, котів, а також бурхливий розвиток сільського господарства, при якому   осушували величезні масиви болотистих природніх ландшафтів, сильно вплинули на чисельність цих істот. Основний ареал поширення  - острови Балд, Ротнест та деякі відносно автономні континентальні території в районі м. Олбані (Західна Австралія).

   На сьогодні, вид  Setonix brachyurus представлений у Міжнародній Червоній Книзі, як вразливий й охороняється законом Австралії.

Найдобріша, найкраща матусю рідненька!

В цей день ми вклоняємось дуже низенько.

За сонечко ясне, за серце прекрасне,

За те, що добром зігріваєте нас,

За те, що в щасливу і скрутну хвилину

Ми можемо всі прихилитись до вас.

Хай вас обминають невдачі та грози,

Нехай лиш від сміху з’являються сльози,

Міцного здоров'я з роси і води,

Бадьорість та настрій хай будуть завжди!

Учням 8 – 9 класів!

Матеріали до теми «Розмноження»!

Важливо! Корисно! Повчально!

Екскурсія до Міста Лева!

   5 травня учні та учителі Поршнянського НВК I – II ступенів здійснили неймовірно фантастичну мандрівку старовинними архітектурними, сповненими безлічі усіляких таємниць та насичені духом історії, вуличками міста Лева, відвідавши музей зброї «Арсенал» - експозиційний відділ Львівського історичного музею, природознавчий музей Національної академії наук України та піднялися на найвищу точку міста – Високий Замок! Сила силенна вражень, знань та емоцій.

   Музей Арсенал вразив зразками старовинної зброї з більш як 30 країн світу. Експозиція побудована за хронологічно-тематичним принципом, за видами та місцем виготовлення зброї. Хронологічні межі експонованих пам’яток охоплюють XI - поч. ХХ ст. і дають уявлення про еволюцію зброї, її типи, види, осередки виготовлення, естетичні смаки майстрів-зброярів, рівень технічного розвитку суспільства тощо. Розкішне оздоблення багатьох експонатів дає змогу говорити про них і як про твори ужиткового мистецтва. Чимало пам’яток декоровано дорогоцінними металами, самоцвітами, слоновою кісткою, перлами, коралами, перламутром. У Музеї-Арсеналі представлено всі основні види зброї: холодна, метальна, вогнепальна, предмети захисного озброєння. Найширше представлена холодна зброя: ножі, кинджали, мечі, шаблі, шпаги, ятагани, сокири, алебарди, булави, чекани, перначі тощо. Також репрезентовано всі типи середньовічних мечів: поясні, півтораручні, дворучні. Клинки багатьох позначені клеймами, символічними знаками, написами. Цікавим є півтораручний меч XIV століття, голівку руків’я якого оздоблює латунний хрест - знак Тевтонського ордену. Ця пам’ятка - свідок героїчної боротьби слов’янських народів проти німецьких рицарів. Дивують своїми розмірами величезні дворучні мечі XVI ст., що їх використовували при обороні фортець для збивання штурмових драбин, ними була озброєна охорона полководців та прапора. Окрасою колекції є шабля XVII століття східного типу з подвійним клинком - т.зв. "зульфакар". Вишуканим декором вирізняються ножі та кинджали народів Кавказу та арабського Сходу. Широко представлена в експозиції холодна зброя на ратищах: списи, протазани, алебарди, бердиші, сокири тощо.

   У природознавчому музеї нас чекала виставка про мистецтво виживання тварин. Один із унікальних експонатів виставки – переріз ґрунту. Такого немає більше ніде в Європі, кажуть музейники. Фахівці протягом року не один десяток днів провели в експедиціях, визбируючи необхідний матеріал. «Ми вибирали каміння, ґрунт різних кольорів різної структури, збирали рослини і засушували їх. Потім робилась основа з пінопласту, наносився подрібнений ґрунт. І на це все зверху монтувалось коріння рослин, личинки хрущів, миші, кроти», – так описав технологію виготовлення експонату Володимир Різун, куратор виставки. Загалом експозиція розмістилася у п`яти залах. У кожному є тварини, які живуть у різних середовищах – у воді, ґрунті та землі. Один із залів експозиції присвячений тому, як тварини виживають у місті. Тут, наприклад, можна побачити гніздо сороки із алюмінієвого дроту, – пташка жила неподалік заводу. І хоча виставка «Мистецтво виживання» і так змушувала нас ходити із відкритими ротами, музейники обіцяють її постійно вдосконалювати. 

  Ну і завершили мандри приємним сходженням на Високий Замок! Піднявшись на Замкову гору, ви побачите Львів у всій красі. Тепле сонячне проміння, що неначе омиває кольорові будиночки в своїх обіймах, та блакитне безкрає небо над дрімаючим містом навіюють романтичний настрій. Саме тому на Високому замку полюблять бувати закохані, спостерігаючи, як кожної миті сонце сідає все нижче та нижче, огортаючи львівські вулички у тенета ночі....

  Загалом, супер! Приємно втомлені й окрилені духом Міста Лева мандрівники повернулися додому!!!

На межі вимирання!

Рідкісні види тварин!

1.Пігмейський лінивець!

2.Китайський панголін (лускатий мурахоїд)!

3.Чорно – білий пухнастий лемур!

4.Азійський (Малазійський тапір)!

5.Саола (псевдоорикс)!

6.Карликовий галаго!