Зберігаємо спокій. Віримо в ЗСУ. Разом до перемоги! Слава Україні! Героям Слава! Keep calm. Believe in the Armed Forces Ukraine. Together to victory! Glory to Ukraine! Glory to Heroes!

Словник

субота, 21 грудня 2019 р.

Легенди з курсу зоологія 7 клас!

П А В У К
 Був собі сірий павук. Зранку до вечора він майстерно робив сітку і ловив нею мух, що дуже докучали людям і звірятам. Але павука ніхто не любив, ніхто не хотів навіть дивитися на нього.
- Чому мною так гидують? – запитував він не раз у сусідів.
- Бо не маєш гарних крилець, таких, як у мене, - відповів метелик.
- Бо не бриниш так голосно, як я, - загудів джміль.
- Бо не метушишся так,  як ми, - запищали бджоли.
Заплакав бідолаха, що він такий гидкий, та й сховався в темному куточку стайні. Тут узявся за свою роботу, сплітав далі свої сітки і ловив у них мух. А воли, осел та біла овечка, що мешкали у тій стайні, раділи, що багато мух попадало в павутину. І справді, подумав павук, де мені зрівнятися з метеликом чи бджолами.
 Одного разу опівночі розбудив павука в його темному куточку ясний промінь. Дивиться, а в яслах на сіні лежить маленька дитинка, а довкола неї світло сяє. Над дитиною схилилась мати, сумує, що немає чим його вкрити. Побачив це павук, здогадався, що діється, і подумав:
- Ану я сплету покривало, може, воно стане у пригоді.
І сплів швиденько м'яку, теплу павутинку, поклав її несміло перед Матір'ю Божою. Усміхнулася Пречиста Діва, узяла павутинку і вкрила нею Ісуса.  А маленький Ісус зігрівся і щасливо усміхнувся, глянувши на павука ясними очима. Від того часу ворожить павук людям щастя кожного вечора, і всі раді його в ту пору бачити.

Ц В І Р К У Н    П О Л Ь О В И Й
 Ріс собі на світі хлопчик. І дуже люди того хлопця любили, бо вмів він співати, як ніхто на світі. Вечорами, після денної роботи, коли можна було трохи спочити, сходилися малі й старі послухати пісню. Кожен, хто чув той спів, ніби набирав у груди сили і снаги, ніби пив живу воду. Співав хлопець про сонце, про квіти - трави, про землю.  А коли в нього питали, як це йому вдається, відповідав, що все це від квітів, води, звірів і птахів. Якось прийшло у той край лихо. Про співучого хлопчика прочули злі вороги і вирішили викрасти його. Темної ночі, коли він слухав пісню місячного сяйва, схопили вони його і понесли у свої землі.  Володар тієї країни хотів мати співучого раба. Та хлопець йому не співав.  Просили його – мовчав, били – мовчав. Тільки одного разу, змучений украй, завів тужну - тужну пісню. Від тої пісні німіли люди, а каміння плакало. Була вона про розлуку з рідною землею.
 Жорстокий володар наказав відвезти хлопчика в його землю і, якщо він там співатиме, вбити. Тільки - но ступив хлопчик на рідну землю, одразу в нього вирвалася пісня.
 Котрийсь з ворогів замахнувся шаблюкою, щоб виконати наказ володаря, але шабля  свиснула в повітрі, а хлопця не стало. Лише в зеленій траві застрибало маленьке, чорненьке створіння і задиркувато заспівало.
 Відтоді і повелися на нашій землі веселі цвіркуни. Їхні пісні славлять рідну землю, звеселяють смутних. А хто понад усе любить батьківщину, той чує в пісні маленького цвіркуна слова про красу нашої землі. 

Б Д Ж О Л А
 Бджола просила Бога, щоб помирав кожен, кого вона вжалить. «Та нехай краще сама ти помиратимеш, - відповів їй Бог на це прохання. – Ти, бджілко, уподібнишся до свічі й канону.»
 Відтоді кожна бджола помирає після того, як вжалить когось, а віск використовують для виготовлення свічок.

* * * * * *
 Одного разу бджола просила в Бога дозволу брати для себе поживу з квіток. Бог віддав їй у розпорядження всі квіти «від моря до сходу». «Літай, - сказав Господь, - і з квіток усіх річок, усіх берегів, лісів і степів збирай офіру Богові. І людям принось і для себе припасай». Тому й використовують воскові свічки при богослужінні.

К О М А Р
 Про комарів відома така оповідь. Прикро стало комарам, що  тільки - но вкусить комар людину, так та враз візьме і розітре його – і комарика як не було на світі. Ось вони якось пішли до Бога та й кажуть: «Завіщо Ти, Господи, образив нас? Тільки - но комар вкусить людину, людина враз розчавить його.  Зроби, Господи так, щоб людина не могла розтерти наших кісток, а щоб вони валялися по світу, й чумаки відбивали б об них осі!» «А хто ви такі? » - питав Бог. «Ми – півчі святого Петра». «Ну, то приходьте на Різдво і проспівайте мені» . «Е, ні, Господи! Коли прийде Спас половини не стане нас!»  «Так нехай же все й залишиться, як є» , - відказав на це Господь.  

Б Л О Х И
 Жила собі дуже старезна баба, та така старезна, що вже нічого, майже не могла робити, а все більше сиділа. А відомо, що сидіти без усякого діла – так нудно! Ось вона якось і молиться: «Гошподи! Ти би  мені хоч манешеньку втіху пошлав!» Бог і вкинув її в пазуху клубок бліх. Як почали вони її кусати та стрибати! А стара знай своє весь час каже: «Гошподи! Яке втішне! І куша, і штриба, і плига!» Відтоді і повелись блохи на світі.