Г О Л О В Н И Й    М О З О К

Мозок – інтегральна модель Всесвіту.

Н.П.Бехтерєва

«Ч и    в і д о м о    в а м,    що…»

1. Головний мозок собаки важчий за  спинний у 5 разів, мавпи – у 15 разів, а людини – у 49 разів;

2. В головному мозку міститься близько 14 млрд. нервових клітин. Для того щоб така значна їх кількість могла поміститися у відносно невеликому за об’ємом черепі, й утворилися у процесі історичного розвитку звивини і борозни;

3. Маса мозку не впливає на розумові здібності людини, які залежать лише від кількості між нейронних контактів;

4. Серед ссавців найменш розвинута нова кора у їжаків – 32,4% від усієї поверхні кори, у кроля – 56%, у собаки – 84,2%, у шимпанзе – 93,3%, у людини – 95,6%, у дельфіна – 97,8%.

   17 квітня 1955 року 76 – річного Альберта Ейнштейна  доставлено у Принстонський госпіталь із скаргою на біль у серці, а на наступний ранок видатний фізик помер від масивного крововиливу після розриву аневризми аорти. Багатьом ученим не давала спокою геніальність Альберта Ейнштейна, тож через 7 годин після смерті видатного фізика було дано команду витягнути мозок для проведення досліджень. Цим займався патологоанатом Томас Харвей, який через внутрішню каротидну артерію увів 10% розчин формаліну, витягнув мозок і надалі зберігав його у 10% формаліновому розчині. Т. Харвей сфотографував мозок під різними кутами, а пізніше розрізав його на 240 блоків. Отримані сегменти він упакував у колоїдну плівку. Історія вийшла досить дивна, оскільки жодної документальної згоди на витягнення мозку учений не давав, а родичі погодилися на це вже постфактум. Сам же патологоанатом невиразно пояснив, що А. Ейнштейн дав згоду, але, кому дав і коли, не зрозуміло. Ці наукові дослідження засвідчили, що ділянки мозку А. Ейнштейна, що відповідали за мову та мовлення, зменшені, тоді як ділянки, які відповідали за обробку чисельної і просторової інформації, збільшені. Першу наукову працю, присвячену вивченню мозку А. Ейнштейна, виконали М. Даймонд, Г. Мерфі, А. Сшейбель і Т. Харвей, вона була опублікована в журналі «Експериментальна нейрологія» у 1984 році. Учені підтвердили, що кількість гліальних клітин  в Альберта Ейнштейна перевищувала середній рівень, проте точної кількості нейронів і нейроглійних клітин не було підраховано, замість цього наведено їх співвідношення, що ставило дослідження під сумнів. Інша наукова праця була вже опублікована у 1996 році. Згідно з нею, мозок А. Ейнштейна важив 1230 г, що менше за середню вагу мозку людини в цьому віці, що становить 1400г. Результати ще одного дослідження були опубліковані в медичному журналі «The Lancet» уже в червні 1999 року. Мозок ученого порівнювали зі зразком мозку людей, вік яких був 57 років. Були виділені ділянки мозку вченого, що мають великі розміри та відповідають за здібності до математики. Було з’ясовано, що мозок  А. Ейнштейна на 15% ширший, ніж у середньому. Цікавим було й те, що жодна з численних хвороб літнього А. Ейнштейна, здається, не вплинула на здоров'я його мозку. За попередні роки зрізи мозку вченого були відправлені для вивчення дослідникам у всьому світі, але, на жаль, на цей момент знайти ключ до його геніальності нікому так і не вдалося.